- опинитися
- [опиени/тиес'а]
-н'у/с'а, опи/ниес':а, опи/ниец':а, опи/н'ац':а; нак. -ни/с'а, -н'і/ц':а
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
опинитися
Смотреть что такое "опинитися" в других словарях:
опинитися — див. опинятися … Український тлумачний словник
опинитися — опинятися (з явитися де н. несподівано / випадково; виявитися в незручному, невигідному становищі), потрапити, потрапляти; підпасти, підпадати (стати залежним від кого / чого н.) Пор. потрапляти … Словник синонімів української мови
опинитися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
заборгувати — (опинитися в боргу, стати зобов язаним кому н. у чомусь), завинити … Словник синонімів української мови
заборгувати — у/ю, у/єш, док. 1) перех. Узяти в борг у кого небудь. 2) перех. і без додатка. Опинитися в боргу перед кимось, стати зобов язаним кому небудь у чомусь … Український тлумачний словник
загриміти — млю/, ми/ш; мн. загримля/ть; док. 1) без додатка і чим. Почати гриміти, гуркотіти. || Голосно, гучно залунати (про звуки). || безос. || Гучно, голосно заграти, заспівати. 2) перен., розм. Заговорити голосно, збуджено, роздратовано. 3) без додатка … Український тлумачний словник
заземлення — я, с., ел., радіо. 1) Дія і стан за знач. заземлити. •• Захисне/ зазе/млення навмисне з єднання з землею металевих частин, які можуть опинитися під напругою. Робо/че зазе/млення заземлення нейтралі джерела струму або будь якої точки електричного… … Український тлумачний словник
занулення — я, с. Навмисне електричне з єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмовідних частин, які можуть опинитися під напругою … Український тлумачний словник
набрести — еду/, еде/ш; мин. ч. набрі/в, набрела/, набрело/; док., неперех., на кого – що, рідко перех., кого, що, розм. Бродячи, ходячи, натрапити на кого , що небудь, опинитися перед ким , чим небудь … Український тлумачний словник
перебувати — I а/ю, а/єш, недок. Бути, міститися, розташовуватися де небудь. || Бути, знаходитися в якому небудь стані або положенні. II а/ю, а/єш і перебу/ти, бу/ду, бу/деш; мин. ч. перебу/в, була/, було/; мн. перебули/; док. 1) Побувати в різний час де… … Український тлумачний словник
